15 липня 1917 року — створено Генеральний секретаріат земельних справ у рамках Уряду Центральної Ради. Його очолив Борис Мартос (1879-1977).
Квітень-листопад 1918 року — аграрне відомство іменується Міністерство землеробства Української Держави.
8 січня 1919 року Директорією УНР затверджено Земельний закон, у ст. 1 якого зазначалося, що право приватної власності на всі землі з їх водами, надземними і підземними природними багатствами та лісами в межах Української Народної Республіки скасовувалося. За статтею 2 всі землі ставали добром народу Української Народної Республіки.
Жовтень 1921 року — взято курс на відродження кооперації в українському селі. Прийнято Декрет РНК УСРР про виділення сільськогосподарської кооперації з єдиної системи споживчої кооперації, яка до того часу об’єднувала всі споживчі товариства міста й села і здійснювала заготівлю та збут продукції.
Квітень 1922 року — останнім міністром землеробства УНР в добу перших спроб боротьби за незалежність України був Степан Сірополко (1872-1959).
До 1941 року аграрне відомство іменується Міністерство землеробства Української РСР.
1945-1991 pp. — аграрне відомство іменується Міністерство сільського господарства Української РСР. У 1945 році валовий збір сільськогосподарських культур становив лише 60% рівня 1940 року. Війна завдала Україні значно більше руйнувань, ніж будь-якій іншій країні Європи.
У 1950 р. широких масштабів набрала кампанія укрупнення дрібних колгоспів. Мета цієї акції зводилась до того, щоб максимально використати сільськогосподарську техніку, збільшити доходи колгоспів, зменшити витрати на адміністративно-управлінський персонал.
У 1958 р. Україна дала державі 552 млн пудів зерна, це на 102 млн пудів більше, ніж передбачалось планом.
У січні 1974 р. компартія ініціювала зміни у курсі аграрної політики. Він спрямовувався на всебічну інтенсифікацію сільського господарства. Ключовими завданнями стають спеціалізація господарств та концентрація виробництва.
